Якщо Кремль щось офіційно говорить про Каховську дамбу, ми повинні сприймати це якраз навпаки. І коли Пєсков каже, що в адміністрації президента не знають ситуації в цьому питанні, звертайтеся до Міноборони чи ще якось – значить, вони добре знають інформацію.

І після того, що сталося, він (Пєсков) відразу почав «стріляти» – тут можна без будь-яких припущень відразу зробити висновок, що це однозначно диверсія українських Збройних сил. Читаємо – навпаки, за правилами роботи з Кремлем, і отримуємо: точно зробили, безперечно. Пєсков це чудово усвідомлює, тому відразу починає публічно все заперечувати.

Очікувана позиція для удару була відома заздалегідь, і підготовка до нього почалася з перших днів війни. У справі брали участь експерти, які зв’язувалися з енергетиками і обговорювали, що можна зробити. Принаймні, випустити воду з Київського водосховища, оскільки удар по Київській дамбі був дуже вірогідним.

Про те, що в машинному залі Каховської ГЕС закладена вибухівка, стало відомо ще минулого року. Обговорювали, що з цим обов’язково щось станеться. Якщо закладено вибухівку, що з нею може статися? Він точно вибухне!

Цей сценарій читали і розглядали, але, на жаль, нічого не вдалося зробити.

Нам усім, включаючи Європу, дуже пощастило. Пощастило, тому що в Радянському Союзі такі споруди будували міцно і все тіло дамби не обвалилося. Інакше ми мали б хвилю висотою 8-10 метрів, техногенне цунамі, яке б знесло все на своєму шляху і дійшло до Одеси.

Якби це почалося в Києві, це було б жахливо. Каскади – це дуже страшна штука, тому що вода накопичується і піднімається, потім зносить ще одну ГЕС, потім ще і ще – повний Апокаліпсис.

Так, ми знали про зброю і вибухівку на заводі. Але чомусь усі забули, що точно така ж подія, але меншого масштабу, відбулася під Кривим Рогом 9 місяців тому. Там є річка – Інгулець. Збройні сили України зробили через нього понтонну переправу, а поруч була дамба, яка огороджує Корочунське водосховище. Росіяни вдарили по ньому ракетами, щоб змити нашу переправу. Звісно, ​​зруйнували – невелика дамба. Так, у Кривому Розі та передмісті Кривого Рогу підтопило окремі райони. Але тоді це було невелике стихійне лихо. Російські окупанти пишалися і не приховували, що саме вони вдарили, аби змити переправу українських збройних сил.

Немає потреби більше нічого міркувати чи аналізувати. Вони повторювали одне й те саме, тому що у них психоти та фобії щодо нашого наступу. Вони не до кінця володіють собою, готові на все, щоб якось якщо не уникнути, то хоча б затримати наступ. 

Завдання абсолютно зрозуміле, оскільки внизу на островах діють українські диверсійно-розвідувальні групи, які кудись рухаються. Очевидно, вони готують плацдарми для майбутнього форсування Дніпра і наступного маршу на Крим. 

А Крим для Путіна – це святе. Він би за це все віддав – Бєлгородську область, Брянськ, не кажучи вже про Донецьк і Луганськ, але Крим – ні. Для Путіна Крим – це щось болюче, якась точка G навпаки. Є достовірна інформація, що він вів переговори з Януковичем (колишнім президентом України-втікачем) і обіцяв інвестувати 100 мільярдів доларів, якщо Росія буде контролювати Крим, хоча б неофіційно.

Швидше за все, вони хотіли зробити невеликий вибух, випустити трохи води, щоб змити СРГ, які були в пониззях островів. Крім того, вони хотіли трохи затопити узбережжя, щоб важка військова техніка українських Збройних сил не могла пройти. Але вони неправильно розрахували масштаб. Вони не думали, що якщо в такій величезній водоймі, як Каховка, з’явиться хоч маленький яр, вода змиє все на своєму шляху. Це буде абсолютно нестримний потік.

Вони хотіли повторити те, що зробили в Кривому Розі, але помилилися в розрахунках. І ось що ми закінчили – найбільша екологічна катастрофа в Європі за останні 30 років. Наслідки триватимуть дуже довго – десятиліттями. І ця катастрофа не впливає на військову складову щодо України – вона впливає на життя місцевих жителів.

Катастрофа буде в Криму. Води в Криму не буде багато років. А Крим є стратегічним пунктом для Росії, що дозволяє їй контролювати весь регіон і загрожувати базам НАТО, мати певну військову міць і мати водний шлях до Сирії.

Це купа інтересів Путіна, в тому числі грошові інтереси і можливість тиснути на Туреччину. Перш за все, це бази Чорноморського флоту – зокрема, у Севастополі. Тому вибити їх з Криму (Севастополя) можна тільки силою. Наша мета – знищити ворогів, бо вони самі з Криму точно не підуть. Це про реальність. 

Якби все було за планом, не було б такого потужного вибуху, і вхід у Кримський канал залишився б заповненим водою. Тоді б Криму нічого не загрожувало. І зараз навіть незрозуміло, чи опуститься рівень води нижче входу в Кримський канал, чи він обміліє, якщо його обладнати певною гідросистемою. Вона, швидше за все, обміліє. Але за початковим планом Кримський канал не повинен був постраждати. Через острови мала б пройти пристойна хвиля, а все інше мало залишитися на місці. Цілком зрозуміло, що генерал, якому приписують остаточне рішення, явно не радився з гідротехніками. Трюки з вибухівкою на дамбі передбачити вкрай важко і, як правило, відбуваються найгірші сценарії.

Україна просто фізично не могла серйозно пошкодити цю дамбу, оскільки вся територія знаходиться під контролем Росії. У Радянському Союзі все було так добре побудовано, що тіло дамби має висоту 16-18 метрів і пошкодити його можна тільки зсередини. Ця конструкція призначена для витримки тактичного ядерного удару. Згідно з радянськими будівельними нормами, таку дамбу можна було зруйнувати лише зсередини. Жоден HIMARS, при всій повазі, не може зруйнувати таку дамбу; він може лише подряпати дорожнє покриття. Однак дамбу точно можна зруйнувати зсередини. 

Що стосується наслідків … Вся гідротехнічна система Дніпра пов’язана між собою каскадами, ми змушені скидати воду із Запорізької ГЕС дозовано, тому що якщо вона не скидається, то різниця рівня води вище і нижче дамби, тобто Каховське водосховище, може прорвати наступну дамбу каскаду. Він не розрахований на великі перепади рівня води. Від того, як спаде вода і як на це вплине скид над Каховським водосховищем, залежить, скільки триватиме бурхлива течія і які будуть наслідки.

Першочергові наслідки вже очевидні – підтоплено багато житлових будинків і виробництв, розмиті дороги, зруйноване довкілля. Все це можна побачити неозброєним оком. Обов’язково будуть жертви.

Багато людей не можуть евакуюватися, тому що там перекриті дороги. При такій колосальній катастрофі жертви неминучі, по обидва боки Дніпра. Але довгострокові наслідки ще гірші. Чому це порівнюють з ударом ядерної бомби? Ядерна бомба має низку вражаючих факторів, які діють з часом. Незважаючи на схожість масштабів і характеру цих катастроф, нинішні непередбачувані трагічні наслідки для всього живого будуть накопичуватися.

Справа в тому, що навколо Каховського водосховища розташовано багато металургійних і гірничодобувних підприємств, побудованих ще в радянський період. Вони активно працювали і скинули в нього багато небезпечних відходів. Ще в Радянському Союзі проблемами екології ніхто не займався.

Значна частина цих відходів осіла на дні Каховського водосховища. Так влаштовано природою, що ці токсичні відходи осідають на дно, а продукти життєдіяльності живих організмів і мул утворюють верхній шар. І цей природний процес утилізації токсичних відходів металургійних та інших підприємств повністю порушений і вивернутий навиворіт.

Усе це змило потужним потоком і понеслося далі, у пониззя Дніпра, до Чорного моря. Але найгірше буде, якщо дамба впаде досить глибоко. Тоді майже все Каховське водосховище витече за 7-10 днів. Потім утвориться нове русло Дніпра під Каховським водосховищем, і все навколо цього нового русла висохне, і ці поклади отруйних речовин почнуть розмиватися.

Вітри будуть піднімати і нести ці токсичні частинки в бік України, на північ, на південь, в бік Росії, в бік Криму, Туреччини та Румунії. Вся ця отрута в досить концентрованому вигляді, рознесеться на всі боки, куди заманеться роза вітрів.

Ніхто наразі не може сказати, наскільки глибокі руйнування, яка площа цих шкідливих відкладень буде оголена, і, відповідно, яку площу охопить ця отруйна ерозія. Але вже зрозуміло, що сільському господарству Херсонщини і Криму прийшов кінець. 

Дуже цінні місця гніздування та нересту більше не існують. Страшно уявити такий ефект. Зараз потрібні десятиліття, щоб відновити щось подібне.

Спадає на думку лише одне – Росія не в змозі завоювати Україну, тому намагається її знищити.

Вольно чи мимоволі Росія нищила Україну. «Якщо я не можу мати тебе, ніхто не зможе!» І вони (росіяни) починають хвалитися, як нищать промисловий і людський потенціал України.

Їм байдуже, виграють вони чи програють на полі бою. Мовляв, так по-варварськи добиватимуть… Є така думка.

Олександр Кочетков,

Стаття підготовлена ​​на основі інтерв’ю:

ДЖЕРЕЛО