Поль Манандіз – французький співак, який вісім років живе і працює в Україні. Одна з перших пісень, яка стала візитівкою мистця, називається „Війна“. В ній про тяжкі дні та ночі на війні, надія на перемогу,  написані лише подумки листи на лелечому крилі, бо лише у лелек безпечний шлях з війни в рідний дім. Після повномаштабного вторгнення Росії в Україну Поль спрямував свою творчість і просвітницьку діяльність на підтримку і розвиток української національної культури, почав активно допомагати українській армії, розповідати Европі та світові через пісні, музику про Україну, її боротьбу з російською аґресією, війну, силу, мужність українських воїнів.  Саме така мета двох проєктів Поля Манандіза „Мій рай“ і „ Місія на небі“. Останній  альбом „Місія на небі“  артист присвятив Герою України, оперному співакові, своєму другові Василю Сліпаку, який віддав життя за свою країну, а також всім українським героям, що загинули, захищаючи свою землю. Їхнім родинам, їхнім дітям. „Ніколи ми не забудемо, що вони загинули за велику українську ідею – жити вільно“, – говорить Поль. Він виступає з гастрольними турами, що проходять з аншлагами, пише вірші українською та музику до них, бере участь у великих тематичних і благодійних подіях, кошти від яких йдуть на допомогу ЗСУ.

   В інтерв’ю „Свободі“ Поль  розповів про те, як опинився в Україні, чим стала для нього ця країна, українці, яка допомога ЗСУ, як змінила війна світ, пляни на після перемоги:

   „Завжди вважав, що люди мають право жити, де хочуть. Насправді,  ця земля,  плянета належить її творцеві, Богові. Це ми, люди, встановили кордони, певно, для захисту від тих, хто хоче нам щось нав’язати. В цих кордонах ми визначаємо свій спосіб життя, що нам подобається, а що – ні, що читати – а що ні, вірити у що і чому. З моменту, коли ми відчуваємо себе вдома, це і означає, що ми – вдома. Для мене Україна стала моєю першою і єдиною Батьківщиною. Щойно ступив на українську землю і відчув: я –  вдома. Побачив, що Україна справжня гостинна земля! Відкрита до світу, країна  величної культури, стародавньої історії. А українці – найпривітніший народ у світі! Серце на долонях, добрих, доброзичливих і дуже привітних! Дякую  кожному українцю, з ким звела мене доля, за привітність і гостинність, за тепло, Україні, що прийняла мене як сина. У важку годину негоди – гордий бути одним із вірних її синів. Війна змінила світ, творчість.  Місія артиста у воєнний час полягає в тому, щоб через культуру розповісти  історії людей, воїнів через музику, слова поезії,  відновити і піднести бойовий дух військових, дарувати любов, коли абсолютний жах перед очима, заспокоювати серця і душі, аби викликати цілющі сльози, а серця і голови воїнів зігрівати“.

Поль Манандіз допомагає ЗСУ. (Фото: з архіву співака)

З 24 лютого 2022 року  П. Манандіз долучився до військової служби. І з першого дня побачив, що таке війна, смерть, біль, сльози. „Війна – це нереальне явище. Неприроднє. Жахливе і нестерпне, – говорить Поль. – Я втратив багато друзів. Це дуже боляче. Це неможливо передати словами. Часом хочеться кричати від болю. Саме цей біль відчуваємо всі ми, українці! Несправедливість буття, світу, що ми його захищаємо, і що світ, здається, не усвідомлює цього. Неспромож-ність „володарів“ цього світу оцінити справжній стан речей, і тим більше – нездатність і небажання приймати рішення і вдаватися до дій, що їх мусили б диктувати гуманізм та людяність! Невизнання світом жертовности українців заради, не лише України, а заради світу. Бездіяльність і страх Европи, що боягузливо ховається за нами – коштує тисячі життів синів, дочок, матерів України. Мої друзі, що загинули, герої! Вони були чудовими людьми! У них попереду було життя, яке відібрали. Росія забрала їхню долю, відірвала дітей від батьків… Я не можу дозволити, щоб честь і гідність моїх друзів плямували і зневажали нелюди, що їх світ називає росіянами. Вони за все заплатять. Тому я не волонтер в тому сенсі, що не збираю гроші для армії. Я просто віддаю все, що маю, на підтримку ЗСУ, до котрих маю честь належати. Я підтримую армію всі вісім років свого життя в Україні. Адже війна почалась ще в 2014 році. Справжня війна, яку світ, під впливом російської пропаґанди, називав  „місцевим конфліктом“. Я бачив небезпеку повномаштабного вторгнення з самого початку. З початку тотальної аґресії віддаю все, що маю для українських воїнів, аби  мої друзі жили. Це привілей – мати можливість допомогти. З того часу, як я записав пісню „Лелеки“, присвячену захисникам України, у мене з‘явилась велика кількість друзів серед військових, а з початку великої війни, коли пісня набула особливого значення і популярності, їх кількість лише зросла. Підтримую з ними всіма тісні контакти, і тому ще важче, коли вони гинуть. Тому саме перше, що я зробив, це організував 10,000 бронежилетів найвищого ступеню захисту, адже кожне врятоване життя має значення. Часом до мене звертаються з невеликими проханнями: форма, берці, каски, дрони, тепловізори. Допомагаю цими тактичними засобами також. На рахунку вже понад 200 дронів, 50 тепловізорів. Це дає мені повноцінне відчуття причетності, допомагає пережити біль численних втрат“

У мистця є кілька творчих проєктів, і він працює над майбутніми. Ідей багато, творчі пляни присутні завжди, адже  інформаційний фронт такий же важливий як і бойовий. І перемоги тут не менш важливі. В них – бачення та розуміння світом трагедії, що відбувається в Україні, шляхи перемоги. Ще в першому альбомі, який мав назву „Мій рай“ Поль визначив своє ставлення до України і завдання розповісти світові про Україну.

„Роблю аранжування, записи, редаґування, пишу музику і тексти. Украї-на дала мені таку можливість, а головне – поштовх, ідею. Щоб не лише світ побачив красу нашої землі, а й українці також відчули гордість. І це вже відбувається. – говорить Поль. – Бачу це в  коментарях до моїх пісень, чую в словах вдячності. Це надихає, дає нові сили, нові ідеї. В проєкті – пісні українською, французькою, італійською та англійською мовами. Найкраще зі світової музики. А у відео-ряді є і буде Україна, її краса, сила. І біль… Зараз усі творчі сили в проєкті вкладаю в нашу перемогу. Вдячний всім українцям, що ви є найкращою нацією у світі. Перемо-жуть наші традиції, мова, національна ідея, людяність, віра і сила духу! Разом переможемо!“

П. Манандіз співак, автор, композитор народився в Бельгії, в родині сицилійця і француженки 1986 року. Здобув музичну освіту, співав у клясичних французьких мюзиклах, гастролював різними країнами світу. З 2015 року живе та працює в Україні.

ДЖЕРЕЛО