На сьогоднішній день є всі підстави вважати, що незабаром в РФ оголосять загальну мобілізацію. І, вочевидь, головна причина – поповнення катастрофічних втрат ЗС РФ.

Військкори на своїх каналах кричать все голосніше, аж до «фронт немає кому тримати». Дотепер це було приводом для мобілізації. Це сталося тому, що перша хвиля рік тому обернулася політичними витратами, падінням рейтингів, невдоволенням у суспільстві. Кремлем було ухвалено рішення: обійтися без другої хвилі. Але це рішення Путіну доведеться переглянути. Як влада РФ намагалася «обійтися без другої хвилі»?

По-перше, Пригожин перевів десятки тисяч російських в’язнів на «гарматне м’ясо». Цей ресурс на сьогоднішній день відсутній.

По-друге, незважаючи на всю нестримну пропаганду, Путіну не вдалося зробити війну «народною». Жодних черг у військкомати не спостерігається. Коли в Кремлі говорять про «добровольців», до них включають і зеків, і мігрантів, і тих, кого призвали насильно — проте все одно є недобір.

По-третє, створення ПВК при державних корпораціях. Масштаби рознарядок за структурами типу Газпрому, Роскосмосу та Ростеха досягли своєї межі, створивши у них проблему кадрового голоду.

По-четверте, спроба використання мігрантів теж не мала успіху. Люди вважали за краще виїхати, але не йти вмирати.

Кремль має ще одну опцію для поповнення армійських втрат – використання військовослужбовців країн СНД та Організації Договору про колективну безпеку (ОДКБ) у бойових діях в Україні. Відповідно до цього договору, Росія має п’ять офіційних союзників в ОДКБ: Вірменія, Білорусь, Казахстан, Киргизстан і Таджикистан. Усі вони повинні допомогти один одному у разі нападу. Але жоден член ОДКБ не підтримав армією війну Росії в Україні.

Білорусь дозволила використовувати свою територію як військову базу, але не направила власні війська до зони бойових дій. Деякі члени ОДКБ намагаються дистанціюватися від війни.
Вірменія обурена тим, що 3500 російських військових на її території не прийшли їй на допомогу під час війни з Азербайджаном у 2020 та 2023 роках.

Мабуть, найсміливішу позицію щодо війни в Україні з усіх країн ОДКБ зайняв Казахстан: не виключено, що це було пов’язано із загостренням російсько-казахстанських відносин та питанням про статус територій Північного Казахстану. За тиждень після початку російського вторгнення в Україну президент Казахстану Касим-Жомарт Токаєв закликав Москву та Київ до переговорів. Потім з Астани прозвучали слова про те, що Україна має залишатися незалежною та територіально цілісною державою. У Казахстані від початку війну називають «війною» і обіцяють, що західних санкцій щодо Росії обов’язково дотримуватимуться. Токаєв також назвав так звані «ЛНР» та «ДНР» «квазідержавними утвореннями» та заявив, що Казахстан ніколи не визнавав самопроголошених країн.

Жодна країна на пострадянському просторі не захищена від агресивних дій Росії. Усюди, де є російська присутність, починаються війни та розруха. Приклади Грузії та Вірменії є показовими. У цьому ж ключі пролунала нещодавня заява депутата Держдуми Росії Євгена Федорова про те, що Росії доведеться воювати з усіма колишніми республіками СРСР. Він наголосив, що військових конфліктів вдасться уникнути у разі, якщо республіки будуть повернуті дипломатичним шляхом. Куди, на його думку, мають бути повернуті колишні пострадянські країни, депутат не уточнив — ймовірно, йдеться про СРСР.

У Кремлі давно не керуються здоровим глуздом і намагаються затягнути країни СНД та ОДКБ у прірву, в яку стрімко котиться сама Росія.