Вкрадені діти, зруйноване дитинство: драма українських дітей, депортованих Росією

З початку вторгнення росії в Україну на очах всього світу розігрується тиха , але нестерпна трагедія. Тисячі українських дітей вилучено з сімей, депортовано до Росії, поміщено в так звані прийомні сім’ї чи замкнено у таборах «перевиховання». Злочин історичного масштабу, злочин проти людства, що відбувається в оглушливій тиші.

Організовані систематичні депортації

За офіційними промовами кремля ховається жахлива реальність: ці масові викрадення є не поодинокими актами, а організованою програмою, злочинною державною політикою . Згідно досліджень Єльського університету, ідентифіковано щонайменше 19 546 дітей, депортованих до росії чи на окуповані території. Мета зрозуміла: знищити їх ідентичності, щоб перетворити на росіян.

30 травня 2022 року Володимир Путін підписав указ про прискорення усиновлення українських дітей у Росії. Простий підпис, щоб стерти життя, адміністративний процес, що дегуманізує дітей і ускладнює їх повернення.

Моторошні свідчення
Кілька дітей, що їх вдалося повернути в Україну, розповідають про пекло. 15-річну Діану примусово відправили до «відпочинкового» табору в Криму, де тримали півроку окремо від рідних. «Нас змусили вчити гімн росії, вивчати історію абсолютно упереджено. Декого з моїх друзів усиновили, і я не знаю, чи вони коли-небудь повернуться».
16-річний Віталій пережив примусове виховання: «Нам неодноразово казали, що ми більше не потрібні Україні, що ми діти країни-терориста. В однієї дівчини був український прапорець, його спалили на наших очах, кажучи: «Дивіться, ми вашу країну підпалюємо».

Безкарний військовий злочин
17 березня 2023 року Міжнародний кримінальний суд видав ордер на арешт володимира путіна та уповноваженого росії з прав дитини Марії Львової-Бєлової, звинувативши їх у «незаконній депортації дітей». Однак жодні дії не поклали край цій трагедії.

Міжнародний кримінальний суд (МКС) чітко заявив, що ці дії є серйозним порушенням міжнародного права, зокрема Женевських конвенцій, що забороняють депортацію цивільного населення, тим більше дітей. Відповідно до Конвенції про запобігання злочину геноциду та покарання за нього, прийнятої ООН у 1948 році, викрадення дітей з метою їх асиміляції в іншу націю є актом геноциду. Це означає, що путінська росія веде не просто загарбницьку війну, а намагається знищити українську націю.

Організація Об’єднаних Націй (ООН), ЮНІСЕФ, Європейський Союз і кілька міжнародних організацій засудили дії прсії і закликали до негайного повернення дітей до їхніх сімей. Але цих заяв залишається недостатньо. Словесних осудів недостатньо. Вкрай необхідно запровадити жорсткі механізми санкцій, щоб змусити росію повернути дітей і припинити злочинну практику.

Необхідна мобілізація сумісних зусиль.
Західні уряди та міжнародні організації повинні невтомно працювати, щоб повернути дітей в Україну. Ми не можемо залишатися спостерігачами злочину, що увійде до найтемніших фактів історії.

Необхідно посилити дипломатичний тиск, уряди мають вимагати цілеспрямованих санкцій проти осіб, відповідальних за депортації, і прийняти ефективні стратегії для повернення дітей. Міжнародне правосуддя має діяти швидко, а національні юрисдикції повинні розпочати розслідування для притягнення до відповідальності осіб, причетних до злочинів.

Україна, за підтримки міжнародної, спільноти вже вжила заходів для пошуку та репатріації цих дітей. На сьогодні в Україну повернуто 388 дітей, але це лише мізерна частка жертв. Боротьба далека від завершення.

Байдужість – це співучасть. Історія розсудить тих, хто мовчав. Ще є час діяти. Кожен день має значення, кожна дія може врятувати життя. Наш обов’язок – не відводити погляд і вимагати справедливості для викрадених українських дітей.

Ерік Гозлан, директор Міжнародної ради з дипломатії та діалогу